Освітній блог
Все, що потрібно знати батькам про переваги приватної освіти
1 серпня 2019
За історію освіти людство застосовувало безліч педагогічних підходів – кожен тип суспільства вимагав свого від дитини, як майбутнього працівника та учасника соціальних структур.

Час інженерів і час військових, час науковців і час фінансистів.

Ніхто з нас насправді не знає, кого потребуватиме суспільство за 12 років.
Програмістів? А може, дизайнерів? Чи бізнесменів?

Так, один із видатних мислителів сучасності Юваль Ной Харарі стверджує, що з усе більшим розвитком автоматизації та штучного інтелекту, головним у вихованні дітей стануть не конкретні знання, а вміння: мислити креативно, нестандартно, систематизувати дані з різних джерел. Та головне – вміння "перепрограмовувати" себе, свій власний досвід мало не кожні 10 років, аби адаптуватися до фантастичної швидкості інформації, темпів життя.

Тож єдине, що ми знаємо напевно: суспільство потребуватиме людей, здатних не просто виконувати інструкції чи вести проекти, а створювати нове.

Нове не створюється з нічого. Для створення нового має бути надійний фундамент не просто вивченого, а "прожитого", пропрацьованого знання.

Чи багато ми пам'ятаємо з прочитаних параграфів підручника?
А з того, що дізналися на практиці в житті?
Ми прочитали і вивчили закон Архімеда, але справжнє відкриття зробили, коли поклали забагато льоду у стакан соку)

На чому базується процес пізнання дитини у молодшому шкільному віці, у 6-8 років?
Абстрактне мислення в дитини цього віку тільки-но починає розвиватися, тому знання "з параграфа" просто не засвоюються.

1 – Нове знання має бути в першу чергу наочним, конкретним, "прожитим" та перевіреним самою дитиною

2 – У пізнанні дитина має бути не просто пасивним "сприймачем" – слухаючи, що каже вчитель, та відповідаючи на запитання для перевірки, а активним діячем, аналізуючи інформацію, робити власні висновки

3 – "Прожиті" знання дитина вчиться фіксувати – записуючи, замальовуючи експерименти, структуруючи інформацію у вигляді причин та наслідків

4 – З таким практичним досвідом дитина зможе робити це все в голові, оскільки такі знання – для неї вже фундаментальна частина її мислення.

На прикладі:

1 - дитина вчиться ділити, розподіляючи предмети між декількома фігурками. І це відбувається не на папері! А на реальних речах та матеріалах

2 - дитина розуміє "історію" прикладу

3 - дитина може робити це подумки, не на папері, розуміючи логіку та послідовність процесу.


5 серпня 2019
Ми вчимо дитину чи дитина вчиться?

Це просте запитання набагато складніше, ніж може здаватися на перший погляд!

Чи ефективні уроки, на яких дитина слухає пояснення вчителя, читає підручник та виконує завдання для контролю засвоєння матеріалу в зошиті?
Багато хто каже: "Так! Ми всі так вчилися! І вивчились".

Без сумніву, витрачаючи на таке навчання багато зусиль та часу – як власних, так і батьків (тільки згадайте незабутнє вечірнє сидіння за уроками) – важко не "вбити" собі в голову правила та формули, хоча б до кінця чверті. А тепер пригадайте – чи всім однокласникам це вдавалось? І чи стали вони "двірниками" з "вовчим квитком", як нас лякали у дитинстві?
А що нам запам'яталось? Те, що захоплювало, що було пов'язано з нашим життям та реальним світом.

З дитинства в багатьох із нас було одне переконання – "Я нічого не розумію в математиці! Це не моє!" Начебто є люди, яким "дано" чи "не дано".
Ті, хто розумівся на математиці, здавалися нам людьми з іншої планети, і ми зовсім не розуміли,: як працює їхній мозок.

Одним із критеріїв, за якими багато хто з нас обрали для навчання, для прикладу, гуманітарний факультет, був розрахунок на відсутність математики (ха! Перший же семестр довів, наскільки ми помилялись!)
Але математика нас не відпускає у професійному житті – працюючи бізнес-аналітиком чи продакт-менеджером, ми знов і знов стикаємось із відсотками, долями, залежностями і всім тим, що так лякало нас у школі. Ми боролися та запам'ятовували, намагалися орієнтуватися та зрозуміти. Щось вийшло, щось ні, десь просто навчились користуватись Excel...

Але справжній шок в мене був через декілька років, коли я вчилась на Монтессорі-педагога. Я несподівано ЗРОЗУМІЛА математику.
І деякий час мене не відпускала думка: "чому… чому нас так не вчили в школі… чому я не дізналась в цей спосіб 30 років тому…".
Потім я цю думку зустрічала кожен раз коли вже сама навчала дорослих людей, майбутніх Монтессорі-педагогів.
Це "АГА!" в очах і "чому нас так не вчили" - прям стало візитівкою монтессорі-математики.
Я дуже рада що ми можемо дати це нашим дітям - можливість не просто "завчити", а зрозуміти!

Для мене це і є основна відмінність між Монтессорі-школою та іншими приватними школами з різними міжнародними та не дуже альтернативними підходами.

Ми не просто знаємо ЩО, ми знаємо ЯК.
Як зробити так, щоб дитина захопилась, полюбила, досліджувала, розмірковувала, робила висновки, а не просто вчила, зубрила та сдавала.

Ця система має відповіді не просто "як робити проекти" чи "як вчити англійську", а має конкретні інструменти:

  • Як вивчити частини мови?
  • Як зрозуміло пояснити підмет та присудок, як навчитися писати орфеми без помилок?
  • Як зрозуміти теорему Піфагора? Таблицю множення? Види трикутників?
  • Як утворюються хвилі? Як виникли планети? Чому існують гори?
Це реальні практичні інструменти, які базуються не на параграфах та ілюстраціях підручника, а на практичних діях, наглядних дидактичних матеріалах.
До того ж все знання подається відповідно до механізму роботи мозку та пам'яті:

  • Практична стадія - активна взаємодія з темою
  • Висновки та теоретизування
  • Перехід до абстрактного оперування набутим знанням

Made on
Tilda